Волинська вишиванка жноча схеми

волинська вишиванка жноча схеми
Рукава сорочки шиті лиштвою в дирочки та вишиті великими червоними квітами.» Історія Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з часів енеоліту. Найпоширеніші техніки: низинка, кучерявий стіб, пряма та коса гладь… Основні фігури – ромб, який прикрашався іншими елементами – і так звані кривульки (зиґзаґ). Найдавніша закарпатська вишивка – це геометричні форми, та вже у ХХ столітті сюди проникають рослинні мотиви. Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел – відображає чоловічу та жіночу сутність одночасно (звідси взяли для себе його росіяни). Пізніше поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з вазонами, квітами, листям, бутонами. Окремі вишивальні шви характерні для тих або інших етнографічних районів України, а деякі зустрічаються також у білоруській і російській вишивках.


Крій сорочки надзвичайно простий: брали два полотнища зшивaли посередині, зверху пришивали два прямокутні полики, до яких пришивали призбирані рукава. Шиття заполоччю називалось мережкою, шиття сірими нитками вирізуванням. Сорочки переважно полтавського типу, а з кінця 19 століття зокрема і стрілкові вишиванки, від «стрілки» — плечової вставки у вигляді трикутного клина, розширеного до коміра. Таким чином майбутня наречена підтверджувала міцність своїх почуттів, а вишита її руками сорочка вважалася такою, що містить потужний емоційний заряд та сильну енергетику. Для вишивки певний період використовували і сині кручені бавовняні нитки «заполоч». Та з часом їх замінили чорними, оскільки сині швидко линяли.

Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Тож популярний (надто у чоловічих вишиванках) перехрещений квадрат, означає енергію землі. Є й ширше трактування, згідно з яким — квадрат є не однією зі стихій, а всіма ними. Лівобережжя Головна частина сорочки — станок, зшивається з трьох полотнищ, що бувають завширшки 40-50 см. На Полтавщині станок мав довжину 65-70 см. На вставки відмірялося полотно рукою, на одну чверть, приблизно 25 см і розрізалося навпіл. Називаючи такий орнамент кривим танком, його пов`язують із обрядовим танцем, який українські дівчата традиційно виконували навесні, заряджаючи своїми рухами землю.

Похожие записи: